Кожна охрещена людина має покликання до подружнього, самотнього, богопосвяченого або (у випадку чоловіків) священичого життя, щоб зростати у святості тут, на землі, і йти до нашого вічного щастя. Цей тип покликання – це більше, ніж ваша робота чи ваша кар’єра, це ваше покликання від Бога та ваші засоби любити і служити Йому на повну силу.
Ваше покликання заслуговує того, щоб багато над ним думати, турбуватись про нього та звертати на нього уваги. Це те, про що слід молитися і міркувати перед Євхаристією.
Покликання до самотнього життя
Кожен у певний момент свого життя буде жити самотньо, багато хто це робить, чекаючи підготовки до свого покликання у шлюбі, посвяченому житті чи висвяченні на священика. Це особливий час у житті, який відкриває чудові можливості служити та розвиватися духовно. Справжнє “покликання” залишатися самотнім, як покликання, зустрічається дуже рідко (власне кажучи, Церква ніколи не називає самотній статус покликанням), і воно повинно включати офіційне присвячення Богові та довічне зобов’язання безшлюбності, залишаючись самотнім мирянином (існує давня традиція незайманих, які присвятили своє життя служінню). Є й інші випадки, такі як ті, у кого є серйозні та постійні труднощі із залученням до спільнотного життя, або випадки з глибоко вкоріненими гомосексуальними тенденціями, які також покликані жити самотнім життям.
Загалом, однак, здається, що Церква розглядає самотній статус як перехідний, тобто етап, який допоможе вам правильно відповісти на покликання. Безперечно, є багато католиків, які залишилися самотніми, жили і продовжують жити святим, щедрим життям. Бог діє у таємничий спосіб, і тут ідея полягає не в тому, щоб критикувати або піддавати сумніву рішення, які деякі прийняли з чистим сумлінням, будь ласка, сприймайте це як загальні міркування і настійливу пораду розмовляти про це із вашим духовним наставником, щоб скеровувати вас.
Покликання до життя у шлюбі
Одружені люди покликані Богом любити свою дружину/чоловіка і допомагати їй або йому потрапити на небо. Якщо вони благословенні дітьми, подружжя просять виховувати своїх дітей у Церкві та навчати їх любові Бога. Сім’я – це домашня церква, створена за зразком Пресвятої Трійці. Ті, хто покликаний до шлюбу, укладають перед Богом та своєю дружиною/чоловіком зобов’язання, яке не можна порушувати.
Щоб зберегти щасливу сім’ю, потрібно багато зусиль, як від батьків, так і від дітей. Кожен член сім’ї повинен по-особливому стати слугою інших.
св. Іван Павло II
Покликання до посвяченого життя
Покликані до посвяченого життя складають обітницю присвятити своє життя любові та служінню Богу протягом усього життя. Серед них – як монахині так і монахи. Вони живуть у спільноті та дотримуються вказівок цього апостольства. Більшість покликаних до посвяченого життя дають клятви цнотливості, бідності та послуху. Існує багато різних чернечих спільнот – від тих, які проводять час у молитві, до тих, що проводять час з бідними. Дійсно, існує спільнота для кожного типу особистості.
Стан посвяченого життя виявляється, таким чином, одним із способів «глибшого» посвячення, яке вкорінене в Хрещенні і цілковито посвячує вірного Богові. У житті, посвяченому Христові, вірні під натхненням Святого Духа постановляють у досконаліший спосіб іти за Христом, віддатися Богові, Якого вони полюбили над усе, і, прямуючи до досконалої любові на службі Царства, самим ставати його ознакою і проповідувати в Церкві славу майбутнього віку.
Катехизм Католицької Церкви, 916
Покликання до священства
Ті чоловіки, які мають це покликання, приймають Таїнство Священства. “Це таїнство уподібнює того, хто приймає свячення, до Христа особливою благодаттю Святого Духа, щоб він міг стати знаряддям Христовим для Його Церкви. Свячення дає право діяти як представник Христа, Голови Церкви, у потрійній функції Священика, Пророка і Царя” (Катехизм Католицької Церкви, 158). Ті священики, які належать до релігійного ордену, дають обітниці цнотливості, послуху та бідності. Єпархіальний священик дає обітниці цнотливості* та послуху.
Наше покликання – йти і запалювати серця людей, робити те, що робив Син Божий, Той, хто приніс у світ вогонь, щоб запалити його своєю любов’ю. Чого ще ми можемо побажати, як не того, щоб він спалював і поглинав усе? Таким чином, це правда, що я був посланий не лише любити Бога, але й заохотити інших людей любити Його.
св. Вінсент де Поль
Перехідні диякони
Чоловіки, покликані до священства, які перебувають на завершальній стадії формації перед тим, як бути висвяченими у священики. Вони отримують Таїнство Священства і зазвичай виконують функції дияконів протягом одного року перед рукоположенням у священство. Протягом року, як диякони, вони продовжують навчання і служать у парафіяльних призначеннях.
Постійні диякони
Ступінь Таїнства Священства, нижче єпископа та священика. Постійні диякони висвячуються на служіння, але не на священство. Вони допомагають та проповідують на Літургії, хрестять та головують на весіллях та похоронах. Вони мають роботу поза Церквою, щоб заробляти на життя. Чоловіки віком не менше 35 років, одружені чи самотні, можуть бути висвячені на постійних дияконів.
* це не стосується католицьких священиків східного обряду, які можуть вступати у шлюб до свячень.
Автор: Becky Roach
Джерело: CatholicLink
Фото: Laurenz Kleinheider / Unsplash
Переклад з англійської: Максим Гонтар
